АЧС: чи можливо запобігти?
Інтерв’ю Володимира Поліщука, національного консультанта FAO, епізоотолога, координатора Web-проекту «Стоп АЧС»
Володимир Володимирович – що, на Вашу думку здатне зупинити африканську чуму свиней в Україні?
Обізнаність людей про суть проблеми, поінформованість суспільства про ступінь загрози, усвідомлення небезпеки власниками свиней і персоналом свиногосподарств, прозорі процедури зі сторони держави, належна мотивація свідомих і невідворотність покарання порушників.
Із ким на ферму приходить чума?
Африканська, як і класична чума свиней приходить в господарство із усвідомленням події власником. Оскільки загроза того, що тварини, як і люди, потенційно можуть захворіти є завжди, та усвідомлення того що це можливо в «мене», як правило, чомусь запізнюється.
На запитання власників, які із появою АЧС для мене звучать досить часто: «А що мені тепер можна зробити? (запитання відсталого пасажира)» – звучить однозначна відповідь: «Розслабтесь, все уже зроблять за Вас».
В житті є процеси, на які ми часто не здатні впливати і спалах Африканської чуми свиней – один із тих випадків. Власник може не допустити зараження своїх тварин і йому це під силу, на це він може впливати. Однак, коли тварини вже похворіли, тут він безсилий, оскільки усі подальші процедури, тобто сценарій майбутнього розвитку події, чітко прописані в чинній інструкції з профілактики та боротьби з африканською чумою свиней та узаконений (алгоритм поведінки всіх зацікавлених сторін, точніше тих осіб, що мають пряме відношення до даного прецеденту, а в деяких випадках навіть і не мають, як наприклад водії та пасажири автобуса, яким прийдеться об’їжджати небезпечну частину дороги). І власник тут безсилий, як і ветеринарний лікар у відношенні АЧС, за відсутності будь-яких ліків сьогодні проти цієї «напасті».
Вірус чуми самостійно не рухається, а отже і не здатен самостійно прийти на ферму. Його туди має хтось принести і здебільшого це – людина. Так, наприклад, фактором переносу при грипі є вологе повітря, при лептоспірозі – гризуни, при міксоматозі – комарі. Джерелом небезпеки при чумі, як і більшості інших заразних хвороб, є, здебільшого, хвора тварина і продукти її життєдіяльності (екскременти), або ж продукція отримана від зараженої чи хворої тварини. Механізм зараження теж, здебільшого традиційний: контакт здорової (сприйнятливої) тварини з хворою, як прямий (безпосередній – один станок, спільна годівниця, природне спаровування тощо) так і опосередкований, тобто через забруднені предмети навколишнього середовища – руки, одяг, взуття, предмети догляду (вила, лопата …), транспортні засоби, на яких перевозили хворих чи заражених свиней, і, навіть, колеса, що проїхались через труп, або рештки контамінованої чи хворої тварини, або чоботи, на які потрапила слина чи виділення хворої дикої свині, коли ви прогулювались по узліссю.
Ще один спосіб занесення – це корм. І, в першу чергу це має відношення до присадибного утримання свиней. Помиї, які перед згодовуванням варто прокип’ятити та свіже зірвана в полі кукурудза, яку відразу ж згодовують свиням, оскільки існує ймовірність її забруднення виділеннями хворих диких свиней. Це варто пам’ятати також і власникам промислових свиногосподарств.
Третій, найбільш критичний, на мою думку, фактор – це недоїдки «зараженого сала» (воно нічим не відрізняється від не «зараженого») в кориті свині. Чи руки, що тримали це сало. Адже, якщо людина, що брала до рук таке сало, навіть витерши їх, візьметься за відро, клямку чи інші предмети догляду, то і вони міститимуть заразу.
Відсутність швидкого тесту на АЧС сьогодні не дозволяє чітко розділити здорових і заражених свиней, а також однозначно відмежувати та не допустити на прилавок продукцію, що потенційно може призвести до зараження здорових свиней, враховуючи те, що жодної небезпеки для здоров’я людини вона не складає. То, хто ж має дбати аби вона не потрапила до корита, як не власник тварини, здоров’ю й життю якої це може загрожувати? Адже, у більшості випадків, продукція отримана від хворої на АЧС тварини забитої у продромальний період (тварина заразилась, але ознак хвороби ще не має) чи, навіть, блискавичного перебігу хвороби (2-3 доби – незначне підвищення температури тіла і спад до норми з наступним погіршенням стану), а саме в цій стадії, як показує досвід, іноді і забивають тварину, з метою часткової реалізації продукції на ринку. Свіжина – собі й сусідам, та трохи й продамо. Сало – частину в банку (міна вповільненої дії – бо вірус там не гине, а консервується і здатен буде заражати свиней щойно потрапить в корито). М’ясо і субпродукти – сирими не споживають, тому вони проходять термічну обробку.
Жодних підтверджених (верифікація) даних щодо здатності зараження свиней синантропними (горобці, голуби) чи іншими (круки, ворони, сороки) птахами чи літаючими «небожителями» (ґедзі, мухи, комарі тощо), або ж членистоногими (воші, кліщі тощо) – немає. А домисли щодо потенційної можливості чогось (фальсифікація) … достовірними фактами не підтверджені. Мета полеміки теж зрозуміла – уникнення відповідальності.
Як захистити тварин від АЧС?
Слід пам’ятати, що відколи існують тварини, існує й загроза їх захворювання. І що хвороба – це вже наслідок порушення природнього балансу. Недбалість власника щодо утримання тварини, її годівлі, догляду чи охорони зумовлює й цю проблему. Виходячи з сьогоднішніх реалій, час усвідомити, що ця «біда» вже надовго в Україні і розповзається по світу – на часі уже й Бельгія з Китаєм.
По-друге, особливістю, вірусу АЧС, що циркулює у східній Європі, є його здатність зумовити смерть майже всіх заражених тварин (висока патогенність), але низький ступінь заразності (низька контагіозність). Тому й не має ознак швидкого поширення хвороби в стаді сприйнятливих тварин. Тобто, АЧС повільно поширюється в стаді і можуть пройти тижні, а то й місяці, до того, як інфікуються усі сприйнятливі тварини. Але усі тварини, що заразились АЧС, загинуть. Зазвичай першими ознаки захворювання проявляють 1-2 свині і лише згодом, хвороба поширюється на усе стадо. А «типові» клінічні ознаки спостерігаються вже тоді, коли заражена велика кількість тварин.
По-третє, відсутність ліків та вакцини, а також низький рівень свідомості суспільства, обізнаності, організованості, прозорості механізму контролю переміщення тварин та безкарність не залишають власнику свиней в Україні альтернативних варіантів захисту свого майна крім самозахисту, тобто підвищення рівня біобезпеки господарства.
Термін «біологічний захист (біозахист)» – це комплекс управлінських заходів, спрямованих на підтримання стану здоров’я тварин і, в першу чергу, на недопущення її зараження. Всім зрозуміло, що біозахист – це додаткові накладні витрати, спеціальні обмеження у відношенні вільного пересування людей та транспорту, режимів функціонування підприємства чи домогосподарства, це дезбар’єри, спецодяг та взуття, предмети догляду тощо. Але всім власникам тварин слід усвідомити, що захист тварини (її життя та здоров’я) – це не право власника, а його зобов’язання, тобто прямий обов’язок! Це стосується і великих промислових господарств, і домогосподарств, в яких утримується кілька, чи, навіть, одна свиня. Халатне ставлення до власних зобов’язань – це злочин перед іншими власниками тварин, оскільки в такому разі ви й їх наражаєте на небезпеку та змушуєте посилювати свій рівень безпеки та нести додаткові витрати. Тож, будьте свідомими приймаючи рішення про утримання тварин.
Як діяти власнику свиней у разі підозри АЧС?
Порада: звернутись до ветеринарного лікаря.
Як правило, підозра виникає, коли тварина перестає поїдати корм і тривалий час лежить, іноді намагається заритися в підстилку або ж частіше підсвинки збиваються у гурт, намагаючись зігрітись. І перше, що варто зробити власнику – це виміряти температуру тіла у підозрілої свині та запросити лікаря, навіть якщо температура в межах норми. Адже інкубаційний період при АЧС короткий (2–12 днів) і супроводжується лихоманкою (40–42 °С) впродовж 48-ми годин перед проявом клінічних ознак (на відміну від класичної чуми свиней) та відсутністю інших симптомів в цей період. Більшість хворих тварин, у цей час, виглядають абсолютно здоровими й не відмовляються від корму і лише незначний відсоток проявляє неспокій або ж, навпаки, постійно лежить.
Клінічні ознаки хвороби з’являються тоді, коли спадає температура. Тварини проявляють ознаки слабкості (хитка хода, відмова від корму, ознаки спраги), збиваються в гурти, спостерігаються ознаки серцевої недостатності: синюшність (ціаноз) шкіри (вух, пахвин та очеревини) та значні крововиливи (геморагії на шкірі та у внутрішніх органах). Раптова загибель тварини (труп на вранішньому огляді) – характерна ознака для надгострого (блискавичного) перебігу хвороби без видимих патологічних змін. Тому й потрібен фахівець у разі підозри.
Діагноз на АЧС, як і всі інші інфекційні хвороби встановлюється за результатами лабораторних досліджень. Однак, зважаючи на небезпеку розсіювання збудника, відбір зразків для цих досліджень має робити кваліфікований, спеціально навчений персонал, який і доставляє біологічний чи патологічний матеріал спецавтотранспортом в уповноважену вірусологічну лабораторію. Та це вже функція державної ветеринарної служби.
Тож будьте пильними, зібравшись купувати чи утримуючи свиней, і пам’ятайте що їх здоров’я – це обов’язок власника тварини.