Аналітика м'ясного ринку

Експорт ВРХ заміщує експорт яловичини

Те, що Україна останніми роками почала активно експортувати худобу, вже не є новиною, але зараз ми спостерігаємо прискорення експорту і про це варто знову поговорити. Отже, за десять місяців поточного року вивезено вже близько 68 тис. голів ВРХ, тоді як за весь минулий рік – 51 тис. голів, причому то був рекорд.

Я не так давно писав про те, що стрімко зростаючий експорт свиней з України все ще надто малий, щоб про нього говорити, але з ВРХ ситуація вже просунулася далі. Так, якщо порівняти кількість тварин, які експортуються з кількістю тих, що йдуть на забій безпосередньо всередині країни, то по свинях це відношення буде становити в цьому році біля 0,4%, а по ВРХ – 3,4% і це вже доволі відчутно.

Новини партнерів

Якщо перерахувати експорт худоби в еквівалент м’яса, то в поточному році такий еквівалентний експорт може перевищити 14 тис. тонн. Наш прогноз експорту безпосередньо яловичини на цей рік складає 52 тис. тонн (у забійній вазі). Тобто експорт «м’яса» у живому вигляді становить 21% від його сукупного з яловичиною експорту. В 2016 році ця частка була на рівні 18%, в 2014-2015 роках – 13%. Тобто с повним правом можна казати, що триває заміщення експорту яловичини експортом живої ВРХ.

Чому так відбувається? Чому експортується жива худоба замість м’яса? Відповідь стає зрозумілою (і показовою!) якщо подивитись на географію експорту в динаміці. Яловичина, як ми знаємо, йшла переважно в Росію до 2016 року. Цей напрямок забирав 60-90% всього експорту цього м’яса з України. В 2016 році ситуація змінилася але не сильно: Росія зникла зі списку отримувачів нашої яловичини натомість в лідери вийшла Білорусь, яка сама завжди була великим постачальником цього м’яса в… Росію і завдяки нам помітно збільшила поставки саме до цієї країни. Тобто виявляється, що диверсифікація нашого експорту яловичини після російського ембарго йде доволі мляво. Так, в цьому році в першій десятці покупців української яловичини окрім країн СНД вже з’явилися Ірак, В’єтнам, Єгипет і Гонконг, але їх сукупна частка поки що ледве перевищує 10%. Лідери ж ті самі – Білорусь (Росія), Азербайджан, Казахстан.

В той же час експорт живої ВРХ, наприклад, в Єгипет розпочався ще в 2014 році, в 2016 році додався Ліван, були поставки в Лівію, Ірак, Сирію. В поточному році найбільші поставки йшли окрім Азербайджану, в Лівію, Йорданію, Єгипет, Ірак, а в цілому частка не-СНД країн була значно більшою (майже 60%) ніж у випадку з яловичиною.

Отже географічна диверсифікація у експортерів живої худоби пішла значно краще, ніж у експортерів яловичини. Воно зрозуміло, першим не треба вирішувати проблему халяльного забою (це важливо, оскільки більшість імпортерів – ісламські країни), їм, напевно, десь було простіше з отриманням дозволів і сертифікатів. Будемо сподіватись, що справа тут не в меншій вмотивованості м’ясокомбінатів і вирішення дозвільних питань дозволить Україні нарощувати все ж таки експорт яловичини, а не ВРХ.

До речі, цікавим прикладом тут може біти історія з Єгиптом. В 2015-2016 роках туди йшло 60-70% експорту живої ВРХ з України. Експорт яловичини був відсутнім. Наприкінці 2016 року Голова Держпродспоживслужби Володимир Лапа повідомив про узгодження з єгипетською стороною питань щодо сертифікаційних центрів «Халяль» в Україні і погодження форми ветеринарного сертифікату на експорт яловичини до Єгипту. І от вже в 2017 році ми бачимо, що наш експорт ВРХ в цю країну різко впав, натомість активно пішли поставки яловичини і Єгипет став найбільшим її покупцем серед не-СНД країн.

Розкажіть про це друзям:

Андрій Панкратов

Аналітик агропродовольчих ринків, міжнародний консультант інвестиційного центру FAO, менеджер з маркетингу і стратегії, автор сайту Meat-Inform.com 

Коментувати

Або увійдіть за допомогою email. Ваша email адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Вам також може бути цікаво

Back to top button